Мрії – це маленькі вогники, які горять навіть у темряві. І варто докласти чимало зусиль, аби здійснити навіть ті, далекі, що йдуть із нашого дитинства. «Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу…» стверджує Ліна Костенко й переконує саме життя. Саме так довів і Сергій Логін – військовослужбовець, ветеран російсько-української війни, який зробив крок назустріч своїй давній мрії.
Дізнавшись про театральний проєкт «Терапія мистецтвом», Сергій прийшов до храму Мельпомени та спробував себе в акторському амплуа. Театр супроводжував його протягом життя: участь у КВК, шкільні сценки, походи на вистави з друзями, родиною і тиха мрія зіграти на професійній сцені. У грудні 2025 року вона здійснилася.
Здійснивши власну мрію, Сергій сьогодні підтримує дух своїм побратимам. Проєктом «А й, правда, крилатим ґрунту не треба…», до якого увійшли п’єса «Той, що приїхав з Рангуна» та сучасна поезія, творча команда лікує душі тих, хто нині проходить реабілітацію.
Про мистецтво як спосіб відновлення, про мрії, що не зникають, і про життя без чернеток говорили у рубриці «Театральна кав’ярня» на радіостанції «Місто над Бугом». Авторка та ведуча Світлана Фицайло.
https://www.facebook.com/share/v/1CRBqowdUy/