Вечір 7 квітня вкотре зібрав учасників проєкту «Терапія мистецтвом» на малій сцені театру. Благодійне дійство, на яке були запрошені ті, хто втратив своїх близьких у кривавій війні, ті, кого не покидає надія дочекатися повернення рідних, зниклих безвісти, та побратими наших акторів. Вкотре переконалися, що обрали правильний шлях. Ми потрібні один одному. Найголовніше сьогодні – сила духу та віра у Перемогу. У залі бриніли сльози, народжувалася щира усмішка та теплі обійми. Слова вдячності лунали на знак подяки режисерці Проєкту, н.а.України Таїсі Славінській та всій команді на чолі з директором Іваном Педоруком.
Завітала й Вікторія Калмикова, Голова Вінницької Ради родин полеглих Захисників та Захисниць, Голова ГО «Об’єднання родин Незламні», матуся полеглого земляка-«азовця» Романа Калмикова (позивний «Вахр»). Вона є авторкою книг «Янголи Маріуполя» та «Душа в місті Марії» про Жінок, які несуть біль і втрату, бережуть пам'ять, борються за правду, перетворюючи свою скорботу на величну силу.
Катерина Кирилюк, одна з учасниць вистави «А й, правда, крилатим ґрунту не треба», зазначила: «Сьогодні було так важко, що слова ламалися всередині. Сцена стала місцем, де біль не приховаєш – він звучить у кожному слові, у кожному подиху…».
І ми всі складаємо долоні човником в молитві за Україну, кожного захисника та захисницю й усіх нас, бо серце вірить.
Слава Україні! Героям слава!
