Вечір 24 січня виявився надто неспокійним. Ми грали «Останнього ката», а кати нашого народу двічі переривали виставу.
Під звуки повітряної тривоги зі сцени лунали полум'яні слова поетів розстріляного відродження, пісні Володимира Івасюка, а провідною мелодикою була щира українська коломийка.
Ми добре пам'ятаємо наших митців, що створювали безсмертні творіння, й ніколи не знатимемо імен тих катів, що намагалися знищити українську культуру.
Про це й грали. "Як би нас не убивали, ми живіші всіх живих," - стверджують актори та режисер-постановник вистави Євгеній Карнаух.
Уклін ЗСУ за можливість жити й творити!
P.S. Вистава тривала 4 години… Дякуємо глядачам за підтримку й витримку. Ми перемагаємо, бо ми одностайні!