Комедія А.Чехова "Дядя Ваня"

 

 

Режисер-постановник - н.а.України Таїса Славінська,
художник-постановник - Анатолій Пеньковський
 
  Це ж неймовірно дивовижно! Усе повторюється! І втіхи, і сум'яття, й успіхи, й упущення... Уже й 100 років минуло, як публіка вперше побачила "Дядю Ваню", а вражений Горький написав після вистави Антону Павловичу Чехову: "...я затремтів від замилування перед Вашим талантом і від страху за людей, за наше безбарвне, злидарське життя".
  Так, усе повторюється. І сьогодні покоління розумних, тонких, духовно багатих людей ладне кричати, повторюючи страшний вердикт самому собі Івана Петровича Войницького: "Пропало життя!".
Вистава, визначена за жанром комедією на 2 дії, народжена на сцені театру Таїсією Славінською, насамперед про них - про загублені в цьому житті (чи у матінці Росії, чи матінці Україні) таланти, особистості яскраві, неординарні, мрійників і романтиків, що не вписуються в сіре безлике безбарвне буття. Кожний з діючих осіб у спектаклі самотній, нещасливий, не зрозумілий іншими, занурений у свої, глибоко особисті переживання.
  Майбутнє недовтілене життя жевріє лише в підводному плині нинішнього існування. Чехов дає можливість почути його наближення, відгадати його натяки. А фінал робить щирим: життя наше не закінчене, воно продовжується. "Що ж робити, — говорить Соня, яка щойно розпрощалася з мрією про щастя, — треба жити. Ми, дядю Ваню, будемо жити..." І знову виникає чеховський мотив терплячого чекання — не так покірності своїй долі, як самовідданої стійкості, чекання майбутнього милосердя, зверненого до вічності: "Ми відпочинемо... ми побачимо все небо в алмазах..."
І глядач потрапляє у мінливу атмосферу спектаклю, ритми якого часто збиваються, емоції скачуть від трагедійних ноток до мелодраматичної слізливості.
 
У виставі яскравий акторський ансамбль: поважний і примхливий Серебряков (з.а.Укр. Микола Чуча, першний виконавець - з.а.Укр. Володимир Тимошенко). І внутрішньо незахищений Войницький (н.а.Укр. Валерій Прусс). І класичний кухонний інтелігент, їдкий і уїдливий Астров (з.а.Укр. Анатолій Вольський). І вічно заклопотана стара нянька Марина (з.а.Укр. Людмила Мамикіна), і безглуздий приживала Тєлєгін (Олександр Радько), і гротескно гордовита Войницька (н.а.Укр. Лідія Бєлозьорова), і жінка-вамп Олена Андріївна (Наталія Шолом), і закохана мрійниця Соня (Жанна Андрусишена). Перша виконавиця ролі - Олена Шамрай.
 
  І кожному героєві призначена своя доля, кожний вибере свою дорогу, свій вихід у майбутнє життя. А небо, що закрутиться над ними, також обертається і над нами й обертатиметься над тими, хто прийде після нас. І ми не втомимося піднімати до нього голову, ставлячи зіркам вічні питання, на які немає відповіді...Ми ловитимемо ковток свіжого повітря, жадаючи ковтка джерельної води... Усе повторюється у цьому світі.
 
Прем’єра - 14 жовтня 2005р.
 
Світлана Фицайло,
керівник літературно-драматургічної частини ВОАМД
театру ім. М.К.Садовського

Copyright © 2013-2017 Вінницький обласний музично-драматичний театр. Всі права захищені (All rights reserved).